Авіаційний транспорт потерпає від старіння парку повітряних суден, який майже вичерпав свій ресурс. В Україні не більше шести відсотків пасажирських літаків, що експлуатуються менш ніж п'ять років. Але жодне з авіаційних підприємств через брак обігових коштів не має змоги безпосередньо закуповувати нові літаки. В той же час у світі більшість авіакомпаній формують свій повітряний парк із застосуванням лізингових схем. У 2007 році за вирішення цієї проблеми із застосуванням фінансового лізингу взялося Мінтрансзв'язку. Було створено державне лізингове підприємство «Лізингтехтранс», через яке мали закуповуватися літаки нового покоління Ан-148, розроблені ДП «АНТК ім. О. К. Антонова», та на конкурсній основі передаватися у лізинг авіаперевізникам. Проведений Рахунковою палатою аудит засвідчив, що при вирішенні даного питання Мінтрансзв'язку у 2007-2009 роках та першому півріччі 2010 року порушувало вимоги чинного законодавства та діяло неефективно. Мета бюджетної програми - придбання літаків Ан-148 через державне лізингове підприємство - не досягається, а понесені держбюджетом витрати - 486,1 млн. грн. не можна порівняти з отриманим результатом. За цей час замість шести літаків Ан-148 побудовано та передано замовнику лише два. Аудитори встановили, що затверджені Кабміном ще у 2001 році Державна комплексна програма розвитку авіаційного транспорту України на період до 2010 року та Програма фінансового оздоровлення підприємств авіаційного транспорту є недосконалим й не визначають механізмів запровадження лізингових схем оновлення парку повітряних суден. Крім того, у програмах навіть не йдеться про літак Ан-148. Водночас Кабмін досі не розробив та не затвердив державної програми оновлення парку вітчизняних авіакомпаній літаками типу Ан-140 та Ан-148 на період до 2015 року, що передбачалося рішенням Ради національної безпеки і оборони України ще у 2008 році. Як наслідок, бюджетну програму «Придбання літаків Ан-148 через державне лізингове підприємство» Мінтрансзв'язку і Мінфін запровадили в держбюджеті безпідставно і з порушенням вимог законодавства, зокрема Бюджетного кодексу. В цілому ж стан планування та фінансування цими міністерствами видатків держбюджету на вказані цілі оцінений аудиторами як незадовільний. Найбільш вражає те, що Мінтрансзв'язку та Мінфін не враховували, що підприємство-виробник ДП КиАЗ «Авіант» взагалі не було готове до серійного виробництва літака Ан-148. Аудитори зазначають, що діяльність ДП «Лізингтехтранс» не була спрямована на кінцевий результат і здійснювалась із фінансовими зловживаннями. Конкурси з визначення лізингоодержувачів літаків Ан-148 проводилися без об'єктивної та критичної оцінки їх учасників, з порушенням встановлених кваліфікаційних вимог. Визначені ДП «Лізингтехтранс» умови фінансового лізингу літаків Ан-148 для вітчизняних авіаперевізників непривабливі та економічно невигідні. Як наслідок, на сьогодні єдиним лізингоодержувачем двох літаків Ан-148, які виготовлені за бюджетні кошти, є ДП «АНТК ім. О. К. Антонова», що, як розробник цього літака, зацікавлене у його просуванні на ринок. Решта літаків будуються без визначених лізингоодержувачів. ДП «Лізингтехтранс», всупереч вимогам порядків використання бюджетних коштів для закупівлі літаків, кошти з позабюджетних джерел не залучало. Більш того, щоб обминути встановлені порядками вимоги, була запроваджена фіктивна схема. За рахунок коштів, отриманих від лізингоодержувача (ДП «АНТК ім. О. К. Антонова»), підприємство фінансувало свої зобов'язання з будівництва літаків. Отже, бюджетні кошти в повному обсязі були використані з порушенням вимог законодавства. В умовах, коли підприємство-виробник ДП КиАЗ «Авіант» (після його реорганізації у 2009 році - ДП «АНТК ім. О. К. Антонова») договірні зобов'язання щодо поставки літаків вчасно не виконує, воно, однак, постійно ініціює збільшення вартості літаків за вже укладеними договорами поставки. Вражають «апетити» підприємства: згідно з його розрахунками, ціна має бути збільшена в 2,4-2,7 раза. За таких умов у доларовому еквіваленті літак Ан-148 буде коштувати в 1,5 раза більше, ніж його зарубіжні аналоги. Найбільш цікавим у цій історії є те, що збільшення ціни підприємством-виробником ініційоване лише щодо літаків, які будуються за кошти державного бюджету. Для інших покупців ціна залишається незмінною. «Замість того щоб безпосередньо підтримати авіабудування, вигадали цю схему лізингу, - зазначив Голова Рахункової палати В.К. Симоненко. - За бюджетні кошти побудували два літаки замість шести - і самі у себе взяли в лізинг. Ми такими схемами не підтримуємо авіабудування, а грабуємо». Прес- служба Рахункової палати | 
